Мова- це те багатство, яке робить нас народом, нацією. Її берегли і примножували, шліфували і популяризувати для прийдешніх поколінь, для нас із вами. Ми любимо свою мову і хочемо, щоб її так само любили наші діти, щоб вивчали її, бо вона - як криниця із живлющою водою: п'єш її і духовно міцнієш, стаєш крилатим. Стаєш справжнім!
Через квести, конкурси і віртуальні подорожі наші діти пізнають красу і велич своєї рідної мови!
Тема Узагальнення й систематизація вивченого про іменник як частину мови
Мета уроку:
повторити, узагальнити, систематизувати знання учнів про
морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль та правопис; поповнення знань учнів про історію села Бурти; розвивати вміння й навички розпізнавати іменники в
тексті, визначати їх морфологічні ознаки та синтаксичну роль, правильно вживати
іменники в мовленні та знаходити вивчені
орфограми й пояснювати їх; удосконалювати й збагачувати усне й
писемне мовлення учнів; виховувати любов і пошану до рідної мови, до землі, на якій
живеш, до рідного краю.
Технологія: робота в групах.
Тип уроку: урок
– подорож, урок повторення, узагальнення й систематизації вивченого матеріалу.
Обладнання: узагальнююча
таблиця «Іменник як частина мови», комп’ютер, ілюстрації «Краєвиди Буртів», роздруківки
завдань до уроку, стрічки для веселки.
Де рідний край, там і під ялиною рай (Народна мудрість)
7 грудня у світі відзначають День української хустки. Вона є не тільки елементом вбрання, але й важливим національним оберегом. Всесвітній день української хустки ще зовсім молоде свято в Україні, але воно таке важливе. Справа в тому, що хустка- це сильний оберіг, це один з найголовніших елементів гардеробу української дівчини, жінки, бабусі.
Дівчатка,
юнки та педагогині нашого закладу
освіти уже втретє
зустрічають це свято, приєднуються до когорти тих, хто береже й цінує традиції свого народу, популяризує його неповторну
культуру.
Безперечно, тема Майдану не лишила байдужим жодного українця, а тим більше тих, хто має чуття слова і хист до віршування. Кожен розкривав цю тему по-своєму, як йому диктувало сумління й підказувало серце. Спочатку поезії були піднесені й урочисті, як от вірш Людмили Добровольської «Я була на Майдані».
Написаний на початку грудня 2013 року. Лірична героїня наскрізь пройнялася атмосферою. Що панувала на Майдані в перші його дні, коли ще далеко було до перших жертв, перших запалених шин, і перших барикад. Вона по самі вінця зарядилася енергетикою людського моря й гордиться тим, що стала маленькою його краплинкою. Темою даної поезії став мотив гордості за свій народ, за його стремління жити у сильній європейській державі, яка не потребує ні директив, ні диктування їй, як жити
Ліна Василівна Костенко — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Народилася в містечку Ржищеві на Київщині в родині педагогів. 1936 року родина перебралася до Києва. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчалася в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. ЇЇ збірки віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.
Леся
Українка – славна дочка України, яка взяла собі її ім’я. «Ні, я жива! Я буду
вічно жити!.. Я в серці маю те, що не вмирає!..» - ці слова стали девізом життя
і творчості легендарної поетеси, письменниці, літературного критика,
перекладача, громадського діяча. Її 150-у річницю
від дня народження відзначає нині вся світова громадськість.
2021
рік оголошено роком Лесі Українки, тому в її день народження і напередодні у
Буртівській ЗОШ І-ІІІ ступенів лунало пристрасне Лесине слово.
