Це свято було
встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна
церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-Літописця.
Преподобний
Нестор-Літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру
послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій.
Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців.
Під час постригу
в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом
його життя.
Найвизначнішою
працею Нестора-Літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення,
складене у Києві на початку XII століття.
Преподобний
Нестор довів розповідь з літописних зведень
кінця XI
століття до 1113 року
«Повість
временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської
культури. Тому преподобного Нестора-Літописця можна по праву вважати батьком не
лише вітчизняної історії, а й словесності.
Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт
творений великими просвітителями слов’ян –
братамси Кирилом і Мефодієм.
Існує два різновиди старослов’янських
писемних знаків:
кирилиця і глаголиця.
Кириличний алфавіт
з XI ст. широко застосовується в
історичній та світській літературі східних слов’ян.
Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські
народи: російський, український і білоруський.
Зачинателем сучасної
української літературної мови вважається І. П. Котляревський,
а основоположником — Т. Г. Шевченко.
Дати в
скорботному календарі української мови:
1720 р. – російський цар Петро I заборонив
друкувати книжки українською мовою.
1796 р. – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в
Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия,
угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
У День
української писемності та мови за традицією:




Цей унікальний
мовний марафон був зініційований великим українським меценатом і громадським діячем Петром Дмитровичем
Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну
землю. Після здобуття незалежності він часто
приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика,
бо він був переконаний, що є мова — є й держава, немає мови — немає
держави.
Так народилася ідея конкурсу з української
мови для української ж молоді.
Рік від року конкурс набуває популярності,
бо головна мета цього мовного змагання — утверджувати державний статус
української мови, підносити її престиж.
Функціонування української мови
регулюється
наступними документами:
- Конституція (ст.10)
- Закон «Про мови в УРСР»
- Закон «Про телебачення і
радіомовлення»
- Закон «Про інформацію»
- Закон «Про рекламу»
- Указ Президента «Про Концепцію
державної мовної політики»
- Рішення КСУ про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції щодо застосування державної мови
Немає коментарів:
Дописати коментар