Андріївські вечорниці

Є у нашого народу чудова традиція – святкувати вечорниці. Віддаючи шану минувшині, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо те найдорожче, що є в народі – його пісню, мову, історію, звичаї. 13 грудня – одне з великих та улюблених свят –  день св. Андрія Первозванного або, як у народі на­зивають, свято Калити. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці». До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст. І обов'язково пекли калиту –  цю найвеличнішу ознаку свята. Пе­четься калита із прісного тіста, прикрашається родзинками, маком, калиною. Старші дівчата в цей вечір ворожили на заміжжя: чи скоро їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік.

То ж сьогодні всі, і учні, і вчителі школи повернулися трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Завітали до однієї з «українських хат», де на них уже чекали гостинні гос­подарі. А ними були учні 11 класу зі своїм класним керівником Шамрай Л.О. та вчителями школи Побочій Н.А. і Нестерук Л.О. Учні відгадували цікаві загадки, розповідали смішні історії, «хватали» калиту, ворожили і, звичайно, ж співали. Кожен клас готував українську народну пісню. Найбільше аплодували п’ятикласникам. Саме їхні голоси були найдзвінкішими. А на завершення святкового дійства кожен присутній зміг поласувати смачними млинцями. Зі святом!

Ми гуляли, веселились, усім весело було.

Вечорниці завершились, і,  здається, все пройшло .

Ні,так просто не проходить, в серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад в нашім серці буде жить.