Зустріч з поетесою Антоніною Гармаш-Литвин

Ведучий 1. Сьогодні у нашій школі зустріч. Зустріч із поетесою-землячкою, людиною, яку природа і батьки обдарували неоціненним багатством – багатогранним талантом.

Дійсно, ця жінка талановита буквально у всьому – в роботі, творчості, дружбі, любові. У цій українській берегині вдало поєднались і врода, і вдача.

Отож, у нас в гостях наша землячка, поетеса  – Антоніна Іванівна Гармаш-Литвин.

Слайд 1.

Ведучий 2. Народилася 20 квітня 1940 року в місті Кременчуці в родині річковиків Івана та Клавдії Гармашів. Виросла в селі Старому Іркліївського району, Полтавської області, яке зараз затоплене водами Кременчуцького водосховища. (Слайд 2, 3-4 фото)

Ось як пише поетеса: «У кожного з нас в душі все життя втаємниченою піснею бринить спогад про дитинство, про той куточок, де вперше ступив ногою на землю, де відкривав собі дивосвіт буття. Мабуть немає на землі людини, якій би не кортіло пройти стежками дитинства, торкнутися свого початку. І як обкрадено чується серце, коли не можна цього зробити.

Я виросла в дивовижно прекрасному селі, у Дніпровському лоні. Дніпро для нас був живим духом. До нього йшли, як до Бога – очиститись від життєвої сірості, набратися наснаги, змити всі гріхи, розраяти горе, радощами поділитись. Якщо хтось вертав з далекої дороги, то мерщій поспішав до Дніпра: скупатися, змити втому і всяку нечисть, набратися сили, торкнутися рідної водиці.

Ведучий 1.  Спали на думку ваші слова, що дід любив «цілувативсь з Дніпром». Що ви мали на увазі. А.І., пам’ятаєте добре свого дідуся? Щось мщоожете розповісти? (Слово А.І.)

Ведучий 2. 1957 року ви закінчили Васютинську середню школу, працювали друкаркою, радисткою в Черкасах. Писали вірші і прозу, займались творчою роботою, 1962 року, за рекомендацією Спілки письменників України, вступили до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на філологічний факультет.

Ведучий 1. За радянської влади разом з чоловіком, бандуристом Василем Литвином,  (слайд фото разом)  потрапила до списку неблагонадійних, їх родину разом з дітьми виселено з Києва в село Гребені Київської області. 1989 року Антоніна Іванівна разом з чоловіком Василем Степановичем стали одними із засновників Стрітівської кобзарської школи. Зараз Антоніна Іванівна займається творчою і громадською діяльністю, є заступником голови товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Кагарлицького району.

Ведучий 2. Творчим кредо родини Литвинів можна вважати одну з поезій Антоніни Литвин:

Хай життя, коротке, ніби спалах,

Вміститься в зерниночці малій,

Лиш би тільки впало й проростало

Колоском для рідної землі.

 Тож запрошуємо всіх поринути у яскравий і самобутній мистецький світ, виколисаний у прадавньому козацькому селі над Дніпром, зустрітися з авторкою кількох книг і почути пісні славнозвісного Василя ЛИТВИНА.

Слайд (три збірки)

Ведуча 1. У своїй творчості поетеса палахкотить, закликає до вірності й честі, оспівує свій край. І кожне слово  б’є в ціль, а ціль – боротьба супроти всього, що застилає шлях поступу незалежній Україні.

Антоніна Іванівна безмежно закохана в свій рідний край, в свою Кагарличчину, в свої Гребені. Пропонуємо вашій увазі кілька поезій Антоніни Литвин. Почнемо з найменших (учні читають вірші) 2-4кл.

Ведуча 2. Збірка віршів  “Вогонь і тління” (Фото збірки)

Ця книга, наче квітка папороті, що розпустилася серед кагарлицької диво-природи й осяяла все навколо. Від віршів віє особлива енергетика слова. Кожний рядок виважений, виболений (не вимучений!) і по-селянському мудрий. Але ж ви ж не тільки поетеса, а насамперед українська мати, яка викохала шістьох дітей (Валентина, Романа, Богдана, Веселку, Купаву і Радомира). А книга поезій, то вже нова, мистецька, дитина залюбленої в Україну душі.

Пропоную вашій увазі кілька поезій (5-8 кл)

Ведучий 1. Читаючи вірші, помічаєш, що деякі слова ви пишете з великої літери: “Світло”, “Дух”, “Слово”, “Мати-Земля”, “Смерть-Життя”, “Правда”, «Людина».   Що це значить? А.І.

Ведучий 1. Кожне слово несе до читача правду про долю України, її народу, запалює серця патріотичними почуттями.

Дарунком для вас, наша люба гостю, буде пісня у виконанні дівчаток з Кагарлицького ліцею. Т.Б., що за форма у ваших діток?

Вірші читають старшокласники (9-11 кл.)

Ведучий 2. Наша гостя вважає, що хто спілкується з природою, хто знає і розуміє землю і все живе в ній, обов’язково має бути поетом.  Так з-під пера  Антоніни Іванівни впродовж кількох років вийшло 2 збірки поезій і третя збірка  легенд «Голос утопленого села». До неї ми ще повернемось. (Слайд фото зб.)

Життя наше невблаганне, сповите радощами й печалями. Були вони й на вашому  шляху. За радянської влади ви разом з чоловіком, бандуристом Василем Литвином, потрапила до списку неблагонадійних, вашу родину разом з дітьми виселено з Києва в село Гребені Київської області. А 1989 року ви разом зі своїм чоловіком стали одними із засновників Стрітівської кобзарської школи.

 Ведуча 1. Антоніна Іванівна є нашою гостею не вперше. Два роки тому ви були гостею у нашій школі. Ту зустріч ми добре пам’таємо і спільне наше фото буде ще довго нагадувати про той день. Але тісні стосунки у нас із вами ще з 2005 року. Я щаслива, що мені довелося протягом десятка літ зустрічатися, спілкуватися й слухати поради великого вчителя, справді народного кобзаря Василя Степановича Литвина. Він був наставником не тільки для мене, а й моїх вихованців.

Тоді наша зустріч була у с.Стрітівка, де ви жили й працювали. Цікаві спогади Василя Степановича я пам’ятаю й досі. Пам’ятаю, як ми продумували кожне запитання, яке будемо ставити Василю Степановичу, коли братимемо інтерв’ю. Шкода, що тоді не було таких надсучасних носіїв, і тому частина записів лишилась на магнітофонній плівці. Трішки вдалось відформатувати – тож маємо можливість переглянути це інтерв’ю. Була я не сама. Зі мною були директор школи М.В., Юрій М, вчитель фізики все знімав на камеру, а учениця 10 класу Оля Стадник писала наукову роботу про розвиток кобзарства на Кагарличчині. Ось тому-то й закинула нас доля в с.Стрітівку. Сьогодні ця дівчинка Оля працює вчителем нашої школи Босенко О.В. (Слайд фото вдома)

Запрошуємо вас до слова.

Ну що ж, послухаємо інтерв’ю з відомим кобзарем Василем Литвином

Ведучий 2.  Я тримаю в руках збірку «Голос утопленого села», у якій зібрані неповторні легенди та оповіді Антоніни Іванівни. Окремо хочеться сказати про малюнки-ілюстрації, створені самою поетесою, адже вони дозволяють поринути у незвичайний духовний світ письменниці, її своєрідне світобачення. Художниця створила цілу галерею неповторних квітів-феноменів, що допомагають зрозуміти ідейний замисел казок і легенд. (Слайд ілюстрації)

- Діти, можливо у вас виникли якісь запитання і ви хотіли б їх поставити Антоніні Іванівні? Будь ласка.

 Ведучий 1. Є там  легенда, яка, мені здається, буде до вподоби нашим слухачам. Бо вона хоч і коротенька, але про дуже важливе в нашому житті написана, під назвою «Мова України:

«Було це в далекі часи, коли світ був молодий, а Земля – як дитина. Все було дивне, гарне і незвідане. Навіть Бог дивувався своїм творінням. Так було і цього разу, коли послав ангела дізнатись, як там люди-народи живуть.

По якімсь часі прилітає посланець і мовить:

- Ми ж забули дати мову народам!

- От лихо!

- Та вони вже знайшли!

- Як так?

- Навчилися спілкуватися у звірів, у птахів. Кожен народ вибрав собі.

- Хай уже так і буде! Тільки понеси і вклади в уста їм Боже слово – вони ж мої діти.

- Боже, - мовив ангел, - а один народ спілкується піснями, що почули від квітів.

- От диво! Тоді цим співунам я сам вкладу в уста слово. Нехай говорять-співають».    

Ведуча 2. На кожній зустрічі ми читаємо ваші поезії, але, я думаю, приємнішим буде для нас, коли ви самі прочитаєте свої улюблені твори.

Тож, шановна поетесо, просимо Вас до слова.

Виступ поетеси.

- Чи є поезії, які покладені на музику? Хто їх автор?

  Ведуча 1. На жаль, 7 квітня відійшов у вічність сподвижник кобзарського руху, ідейний натхненник і співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва Василь Степанович Литвин. Заслужений артист України, лауреат літературно-мистецької премія ім. І.Нечуя-Левицького, носій високої духом прадавньої української кобзарської традиції, він був одним із тих, хто відроджував кобзарство в Україні та своїм життєвим шляхом стверджував його... Вічна пам'ять. Пропоную Вашій увазі  запис одніє програми на укр. телебаченні за участі подружжя Литвинів.   (Відео)

 Як пам’ять про сьогоднішню зустріч, хочу зробити вам невеличкий подарунок: вручити свою збірочку про В.Литвина «Лицар народної пісні»і пропоную переглянути неличкий фільм про зустрічі з великими людьми Василем та Антоніною Литвин. (Відео-фільм)

Ведуча 2. Як хочеться, щоб події на Сході врегулювались. Дуже хочеться, щоб політики домовились, щоб не руйнувались міста і села, не гинули люди, щоб не було братських та безіменних могил. Щоб при здоров’ї ви, Антоніно Іванівно, зустріли свій ювілей весною 2020 року.

Ведучий 1. Нещодавно все учительство України відзначало День працівника освіти. Тож дарунком для Вас, наша люба гостю, буде пісня про вчителя у виконанні учнів школи.

(Пісня)

Ведучий 2.  Ну що ж на  такій веселій ноті ми завершуємо нашу зустріч.

Антоніно Іванівно, ми вдячні Вам за доброту, щирість, теплоту, за приємне спілкування.

Ведучий 2. Зичимо Вам здоров’я, щастя,  благополуччя, достатку, довголіття і миру. Творіть на благо собі й усім! (Учні вручають хліб, квіти)