субота, 13 лютого 2021 р.

До річниці Революції Гідності. Урок з літератури рідного краю "Поезія Майдану у творчості Людмили Добровольської"

 


Революція Гідності об’єднала людей, які повстали проти насилля, несправедливості, порушення європейських демократичних цінностей та прав людини. Серед них є ті, хто загинув не лише на Майдані у буремні дні революції - Герої Небесної Сотні.

Небесна Сотня – стало символічною назвою 107 активістів Євромайдану, вбитих  з 22 січня по 20 лютого 2014 року.

         Одна із найбільш трагічних сторінок в історії  незалежності України сталися в Києві 18-20 лютого 2014 року. У ці дня події розгорталися стрімко та непердбачувано: від мирної ходи – до масових розстрілів, від мирних домовленостей – до нещівного пожару у Будинку профспілок на Майдані та зупинки руху метро.

Тема. Поезія Майдану у творчості поетів Кагарличчини. Людмила Добровольська. Поезії «Я сьогодні з Майдану», «Мій син і брат», «Ангелам Небесної Сотні»

Мета: поглибити знання учнів про творчість письменників-земляків; розвивати навички виразного читання, вміння аналізувати, робити висновки; виховувати патріотичні почуття, любов до рідного краю, повагу до захисників України.

Обладнання: дидактичний матеріал, поезії Людмили Добровольської, мультимедійна презентація, тлумачний словник, «Персональний блог Наталії Побочій» http://1mova.blogspot.com/

Тип уроку. Урок літератури рідного краю.

Формування ключових компетентностей:

·        вміння спілкуватися державною мовою

·        загальнокультурна компетентність

·        соціальні та громадські компетентності

·        інформаційно-цифрова компетентність

                                     ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Учитель. З якими подіями асоціюється слово «майдан» у сучасного українця?  Складіть хмарку слів зі словом майдан .            Слайд 1.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

          Розповідь учителя та учнів про події Майдану 2013-2014 рр.                               Слайди 2-3.

Учитель. Кінець 2013-го... Початок ХХІ століття... У всього передового українства починає кипіти терпіння, і це змушує його йти на вулицю, кличе на Майдан. Сотні молодих студентів вийшли на мирну акцію протесту. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників було по-звірячому побиті спецпідрозділами міліції і в тяжкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома й до сьогодні.

Як таке могло трапитися у ХХІ  столітті? Незадоволений такими діями влади народ почав виходити на вулиці сотнями, тисячами, десятками тисяч. Наче бурхливий океан – саме таким став Київ – столиця України. Сюди приїздили люди звідусіль – зі Сходу і Заходу, з її Півночі і Півдня. Люди хотіли показати, хто вони, чого хочуть, що обирають. Але, як виявилося, влада лишалася байдужою до мітингувальників. Не вважала за потрібне говорити з ними й щось вирішувати. Це змусило людей знову і знову приходити на Майдан, попри зимові морози й небезпеку. Але холод-холодом, а людии йшли і йшли, їх було байдуже, що температура нижче 20. Що ж їх туди так тягло? Що змушувало щодня приходити й тонути в цьому людському океані? А відповідь проста: треба було конче міняти систему влади, показати, що народ – це влада, що треба жити, а не існувати, плазувати, коритися й мовчати...

...Скінчився грудень, настав неймовірно морзний січень – мітингувальників це не спинило. Вони підтягувалися до серця Києва, несли хто що міг: одяг, ковдри, їжу (адже багато хто приїхали здалеку й жили в палатках прямо на Майдані). Саме тоді запалали на Майдані Незалежності перші автомобільні шини, почали будуватися барикади, люди почали одягати на голови шоломи й озброюватися щитами.

На 61-й день Майдану на місці протестів з’явилися перші жертви: вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський, львів’янин Юрій Вербицький.    Слайди 4-5.

 Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Прем'єр-міністр Бельгії Гі Вергофстадт назвав Євромайдан найбільшою проєвропейською  демонстрацією в історії ЄС. Це найтриваліший мітинг останнього часу. Безперервно простояв 92 доби. У вічність полетіла ціла сотня майданівців – молодих і літніх, студентів і досвідчених військових, економістів, водіїв, викладачів. У чому їх вина, за що їх покарано найвищою мірою?

Майдан... Це людський біль, незагоєна рана в серці кожного свідомого українця. Ця рана болить і дотерер, вона кровоточить і не загоїтьс  до тих пір, допоки не постануть перед справедливим судом усі причетні до смерті безвинно убієнних українців, наших героїв.

Учень. З числа Героїв Небесної Сотні є і наший земляк – Наконечний Іван Максимович, 83-річний офіцер ВМС, найстарший загиблий Небесної Сотні.  Був присутній на Майдані від часу розгону студентів 30 листопада 2013 року. Після побиття «Беркутом» 18 лютого 2014 року на Інститутській отримав важкі травми голови і шийного відділу хребта, не сумісні з життям, внаслідок чого помер 7 березня 2014 року. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Івану Наконечному було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).  Слайди 6-7.

Народився  Іван Максимович 18 жовтня 1931 року в селі Краснопілка. Після закінчення Буртівської школи був призваний до Військово-морського флоту СРСР. Три роки служив матросом на військовому кораблі в Севастополі. Тоді й вирішив пов'язати свою долю з військовою справою. Відучився в морському училищі і отримав звання лейтенанта. Далі доля закинула його в Ленінград. Після п'яти років служби, заради дружини і двох синів, пішов з армії і став працювати інженером.

      У 1982 році повернувся в рідну Краснопілку, де став доглядати паралізовану матір. Після її смерті перебрався у Київ. Після виходу на пенсію став займатися бджолами, яких дуже любив. У нього на дачі була пасіка, де він сам розводив бджіл, дарував їх людям, вчив про них піклуватися.

      Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.

З ініціативи жителів громади села Бурти та з метою увіковічнення пам’яті загиблого на Майдані Героя Небесної Сотні, нашого земляка Наконечного І.М., вирішено виготовити меморіальну дошку і встановити її на будівлі школи, у якій навчався Герой України. Урочисте відкриття дошки відбулося 2 вересня 2019 року на урочистій лінійці, приуроченій Дню знань. А в серпні 2020 року у центрі села встановлено монумент на честь загиблих Героїв України, які віддали своє життя під час Революції Гідності та в російсько- українській війні. Слайди 8-9.

Безперечно, тема Майдану не лишила байдужим жодного українця, а тим більше тих, хто має чуття слова й хист до віршування. Кожен розкривав цю тему по-своєму, як йому диктувало сумління й підказувало серце.

Учень. Повідомлення  про поетесу Л.Добровольську.  Слайд 10.

   Людмила Іванівна Добровольська народилася в місті Галичі Станіславської (нині Івано-Франківської) області в сім’ї вчителів.

    З дитинства Людмила Іванівна любила гортати словники й довідники, можливо, тому, що ні в кого дома із кола їхніх знайомих не бачила стільки книжок, як у них . Про себе з братом поетеса казала: «Нас виховувала смужка світла з-під дверей кімнати, коли мама чи тато готувались до уроків, а ми спали. Батьки – мої вчителі в прямому і переносному розумінні слова».

    Після закінчення технологічного факультету Київського інституту харчової промисловості працювала начальником лабораторії, інженером, економістом, була громадським кореспондентом. Бажання професійно працювати зі словом привело Л. Добровольську в 1990 році в журналістику – на роботу в редакцію районної газети «Кагарлицькі вісті», де очолювала відділ суспільно–політичних проблем. Нині вона є членом Національної Спілки журналістів України. До 2011 року була головним редактором Телерадіокомпанії «ТБ Кагарлик». Нині Людмила Іванівна продовжує працювати на телестудії.

   Першою книжкою журналістки була збірка поезій «Зустріч» (1995).

2003 року вийшла збірка «Сонячний годинник».

    У 2008 році світ побачила нова збірка журналістки – «Паралелі».

   «Я завжди намагаюся слідувати одному правилу: все, що ти робиш у даний момент, роби з повною самовіддачею і ніколи, ні за яких обставин не задовольняйсь меншим... У будь-який конкретний момент не повинно бути нічого важливішого, аніж завдання, яке виконуєш». Ці слова Артура Хейлі є поетичним кредо Людмили Добровольської.

 Учитель. Спочатку поезії Л.Добровольської про події Майдану були піднесені й урочисті, як от вірш «Я сьогодні з Майдану», написаний на початку грудня 2013 року.

            Виразне читання поезії учнем.  Аналіз поезії.     Слайд 11.

Учитель.  Яке враження справив на вас цей вірш? Визначте тему та головну думку твору  (відповіді учнів).                                                     

 Учитель. Лірична героїня наскрізь пройнялася атмосферою, що панувала на Майдані в перші його дні, коли ще далеко було до перших жертв, перших запалених шин і перших барикад. Вона по самі вінця зарядилася енергетикою людського моря й гордиться тим, що стала маленькою його краплинкою. Темою даної поезії став мотив гордості за свій народ, за його стремління жити у сильній європейській державі, яка не потребує ні директив, ні диктування їй, як жити:

«В Європу ж бо, браття!

На землі своїй годі вже бути совком!»

У поезії Майдан – це не просто одна з вулиць Києва. Вона набуває геть іншого змісту: Майдан – це Україна, це «сотні і сотні», «тисячі українців», «дівчата у віночках», юнак, що «огорнувся жовто-блакитним». Авторка наголошує: «Майдан Гідності, друже, неможливий без тебе, Без твоєї душі!»

 Тих, хто у ті буремні часи жив Майданом, автор вірша називає героєм, а Революцію Гідності – прекрасною, бо вона показала всьому світові, як треба боротися за свої права. В останній строфі – ідея вірша:

Я сьогодні з Майдану – і просто щаслива!

Я відчула себе українкою знов.

Учитель. Тим же мотивом пройнята й інша поезія Л.Добровоьської «Мій син і брат».

Виразне читання поезії «Мій син і брат».    Слайд 12.  

Самостійна робота. Учні визначаютю тему та ідею твору

Учитель. Кожен учасник Майдану – рідний для героїні вірша. Майстерність авторки тут полягає в тому. Що вона зробила кожного. Хто читає рядки цієї поезії, співучасником події. Ти подумки опиняєшся на Майдані і бачиш серед моря людськиї облич свого сина, чи батька, чи брата. Поезія написана пізніше попередньої, коли вже з’явилися перші жертви – у лютому 2014 року. Тут уже є картини трагічних обставин, коли гинули люди, коли один «упав на Інститутській в марші», інший «впав чомусь В кривавий той вівторок рано...».

У даному вірші вже з’являється мотив Небесної Сотні:

Вони у душах – повсякчас,

Вкраїнські ангели незгасні.

Усе, описане в поезії «Мій син і брат», – побачене й пережите авторкою. Саме тому будь-яка деталь у ній – така правдоподібна і яскрава:

«Кров, рани і бинтів сувій...», бруківка на Грушевського, марш на Інститутській, чоловік, який «Від куль щитом затулявся». Трагізм звучить в останній строфі поезії:

І в тих очах, де промінь згас,

Я б вогник запалила ясний.

Тут – біль і сльози кожного з нас, бо ми усвідомлюємо, за що люди віддали свої життя. Усе, що ми можемо для них зробити, - це пам’ятати й не забувати:

Вони у душах – повсякчас,

Вкраїнські ангели незгасні.

Учитель. Ще одна поезія поетеси на тему Героїв Небесної Сотні, яка також торкається кожного небайдужого серця, – це «Ангелам Небесної Сотні».

Виразне читання поезії «Ангелам Небесної Сотні».  Слайд 13.

            Учитель. Визначте художні особливості твору.

            Учитель. Знову мотив трагізму і, разом з тим, тема героїзму, нескореності й самопожертви червоною ниткою тягнеться через усю поезію. Події Майдану авторка називає пеклом, у яке потрапила Україна «Недавно, вчора, а не колись». Лірична героїня навмисне на цьому наголошує, акцентуючи увагу на тому, що люди гинуть зараз, у ХХІ столітті, у мирну епоху. Тих героїв, що об’єдналися у Небесну Сотню, у поезії порівняно з орлами, якихзавжди тягне в небо, їм «треба літать між хмар». Тієї волі, яка дана їм на землі, замало героям. Вони прагнуть більшого, але це неприйнятне для тих, хто намагається в лещатах і клітках тримати душі, які мріють літати. І вже цілиться «снайпер у серце», і куля потрапляє у ціль.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота в парах. Скласти  сенкан до слова «майдан».  Слайд 14.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Метод «Прес».

Сьогодні на уроці мене найбільше вразило…

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ             Слайд 15.

Зробити паспорт літературного твору на одну з поезій Л.Добровольської

                                                                             ДОДАТКИ ДО УРОКУ

Я СЬОГОДНІ З МАЙДАНУ

                                             

Я сьогодні з Майдану. Там тримала я прапор

І співала там Славень зі сльозою в очах.

І грудневий морозець заходив у зашпор,

Чийсь малюк з Двоколором сидів на плечах.

 

Я сьогодні з Майдану. Біля діжок з багаттям

Зігрівали ми руки й сиділи рядком.

Незнайомці всміхались: «В Європу ж бо, браття!

На землі своїй годі вже бути совком!»

 

Я сьогодні з Майдану. Очей – сотні і сотні

В них і певність, і втома, і жмуток надій,

В них завзяття й затятість, й неприспана гордість,

Непохитна готовність до здійснення мрій.

 

Я сьогодні з Майдану. Скільки тисяч вкраїнців

За надію, за гідність, за правду стоять!

Скільки можна терпіть? Людська чаша – по вінця!

Із Майдану по світу новини летять.

 

Я сьогодні з Майдану. Там ялинка висока,

Креативно убрана. І НАШ прапор є там,

Наче точка на карті Вкраїни  моєї, –

Подарунок земляцький небайдужим очам.

 

Я сьогодні з Майдану. Там дівчата в віночках

Вас пригостять млинцями і чаю наллють.

І юнак, огорнувшись стягом жовто-блакитним,

Вас розважить зі сцени, не давши заснуть.

 

Я сьогодні з Майдану. Над Хрещатиком небо

Гляне в очі героям, чує їхні пісні.

Майдан Гідності, друже, неможливий без тебе,

Без твоєї душі. Геть-но думи сумні!

 

Я сьогодні з Майдану – і просто щаслива!

Я відчула себе українкою знов.

Революція – знайте! – буває й красива,

Як наш путь у Європу. Як наша любов!

                                                8 грудня 2013

                          

МІЙ СИН І БРАТ

Мені здалось, що то мій син,

Йому ще ж тільки двадцять років.

Він біг бруківкою один

По ній, Грушевського широкій.

 

Мені здалося: то мій брат,

Він тільки ледь од мене старший.

Він і не думав відступать,

Упав на Інститутській в марші.

 

Мені здалось: коханий мій!

Від куль щитом він затулявся.

Кров, рани і бинтів сувій…

Але він і в думках не здався!

 

Мені здалось: то мій татусь

Повів товариша Майданом.

Спіткнувся… Потім впав чомусь

В кривавий той вівторок рано.

 

Мені здалось…  Ні, знаю я:

Небесно чисті і жертовні,

Вони для мене – як сім’я,

Зуміла б їх зігріть любов’ю.

 

І в тих очах, де промінь згас,

Я б вогник запалила ясний.

Вони у душах – повсякчас,

Вкраїнські ангели незгасні.

                             20 лютого 2014

 

АНГЕЛАМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

 

Я ставлю свічку, і віск – як сльози,

Гарячим струменем стікає вниз.

У пеклі заграв Майдану, в морози

Недавно, вчора, а не колись

 

Небесна сотня до бою стала,

Їх до геройства ніхто не звав, –

Орлові волі завжди замало,

Орлові треба літать між хмар.

 

Я ставлю свічку. Крізь її вогник –

Портрети, лики і образИ.

Душа ридає, а думка стогне:

Той снайпер в серце й мене вразив.

 

І на Майдані в свічковім морі

Мій вогник крихітний також горить.

Героям нашим і сонце, й зорі

Дарують промінь в останню мить.

 

Я ставлю свічку. Пробачте, хлопці,

Пробачте, що живемо без вас.

Я на коліна на площі стану

І буду молитися без прикрас

 

За душі ваші, що линуть в небо,

Як світлі янголи навесні.

І більш нічого на світі не треба –

Свободи й любові тобі і мені.

                22 лютого 2014

Немає коментарів:

Дописати коментар