Безперечно, тема Майдану не лишила байдужим жодного українця, а тим більше тих, хто має чуття слова і хист до віршування. Кожен розкривав цю тему по-своєму, як йому диктувало сумління й підказувало серце. Спочатку поезії були піднесені й урочисті, як от вірш Людмили Добровольської «Я була на Майдані».
Написаний на початку грудня 2013 року. Лірична героїня наскрізь пройнялася атмосферою. Що панувала на Майдані в перші його дні, коли ще далеко було до перших жертв, перших запалених шин, і перших барикад. Вона по самі вінця зарядилася енергетикою людського моря й гордиться тим, що стала маленькою його краплинкою. Темою даної поезії став мотив гордості за свій народ, за його стремління жити у сильній європейській державі, яка не потребує ні директив, ні диктування їй, як жити
«В Європу ж бо, браття!
На землі своїй годі вже бути совком!»
У поезії Майдан – це не просто одна з вулиць Києва. Вона набуває геть
іншого змісту: Майдан – це Україна, це «сотні і сотні», «тисячі українців»,
«дівчата у віночках», юнак, що «огорнувся жовто-блакитним». Авторка наголошує:
«Майдан Гідності, друже, неможливий без тебе, Без твоєї душі!»
Тих, хто у ті буремні часи жив
Майданом, автор вірша називає героєм, а Революцію Гідності – прекрасною, бо
вона показала всьому світові, як треба боротися за свої права. В останній
строфі – ідея вірша:
Я сьогодні з Майдану – і просто щаслива!
Я відчула себе українкою знов.
Тим же мотивом пройнята й інша поезія Л.Добровоьської «Мій син і брат».
Кожен учасник Майдану – рідний для героїні вірша. Майстерність авторки тут
полягає в тому. Що вона зробила кожного. Хто читає рядки цієї поезії,
співучасником події. Ти подумки опиняєшся на Майдані і бачиш серед моря
людськиї облич свого сина, чи батька, чи брата. Поезія написана пізніше
попередньої, коли вже з’явилися перші жертви – у лютому 2014 року. Тут уже є
картини трагічних обставин, коли гинули люди, коли один «упав на Інститутській
в марші», інший «впав чомусь В кривавий той вівторок рано...».
У даному вірші вже з’являється мотив Небесної Сотні:
Вони у душах – повсякчас,
Вкраїнські ангели незгасні.
Усе, описане в поезії «Мій син і брат», – побачене й пережите авторкою.
Саме тому будь-яка деталь у ній – така правдоподібна і яскрава:
«Кров, рани і бинтів сувій...», бруківка на Грушевського, марш на
Інститутській, чоловік, який «Від куль щитом затулявся». Трагізм звучить в
останній строфі поезії:
І в тих очах, де промінь згас,
Я б вогник запалила ясний.
Тут – біль і сльози кожного з нас, бо ми усвідомлюємо, за що люди віддали
свої життя. Усе, що ми можемо для них зробити, - це пам’ятати й не забувати:
Вони у душах – повсякчас,
Вкраїнські ангели незгасні.
Ще одна поезія поетеси на тему Героїв Небесної Сотні, яка також торкається
кожного небайдужого серця, – це «Ангелам Небесної Сотні». Знову мотив трагізму
і, разом з тим, тема героїзму, нескореності й самопожертви червоною ниткою
тягнеться через усю поезію. Події Майдану авторка називає пеклом, у яке
потрапила Україна «Недавно, вчора, а не колись». Лірична героїня навмисне на
цьому наголошує, акцентуючи увагу на тому, що люди гинуть зараз, у ХХІ
столітті, у мирну епоху. Тих героїв, що об’єдналися у Небесну Сотню, у поезії
порівняно з орлами, якихзавжди тягне в небо, їм «треба літать між хмар». Тієї
воі, яка дана їм на землі, замало героям. Вони прагнуть більшого, але це
неприйнятне для тих, хто намагається в лещатах і клітках тримати душі. Які
мріють літати. І вже цілиться «снайпер у серце», і куля потрапляє у ціль.
МАЙДАН
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Василь Симоненко
Я сьогодні з Майдану. Там тримала я прапор
І співала там Славень зі сльозою в очах.
І грудневий морозець заходив у зашпор,
Чийсь малюк з Двоколором сидів на плечах.
Я сьогодні з Майдану. Біля діжок з багаттям
Зігрівали ми руки й сиділи рядком.
Незнайомці всміхались: «В Європу ж бо, браття!
На землі своїй годі вже бути совком!»
Я сьогодні з Майдану. Очей – сотні і сотні
В них і певність, і втома, і жмуток надій,
В них завзяття й затятість, й неприспана гордість,
Непохитна готовність до здійснення мрій.
Я сьогодні з Майдану. Скільки тисяч вкраїнців
За надію, за гідність, за правду стоять!
Скільки можна терпіть? Людська чаша – по вінця!
Із Майдану по світу новини летять.
Я сьогодні з Майдану. Там ялинка висока,
Креативно убрана. І НАШ прапор є там,
Наче точка на карті Вкраїни моєї, –
Подарунок земляцький небайдужим очам.
Я сьогодні з Майдану. Там дівчата в віночках
Вас пригостять млинцями і чаю наллють.
І юнак, огорнувшись стягом жовто-блакитним,
Вас розважить зі сцени, не давши заснуть.
Я сьогодні з Майдану. Над Хрещатиком небо
Гляне в очі героям, чує їхні пісні.
Майдан Гідності, друже, неможливий без тебе,
Без твоєї душі. Геть-но думи сумні!
Я сьогодні з Майдану – і просто щаслива!
Я відчула себе українкою знов.
Революція – знайте! – буває й красива,
Як наш путь у Європу. Як наша любов!
8 грудня 2013
Людмила ДОБРОВОЛЬСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар