До уроків літератури рідного краю.

 

Лілія Петрусенко

МОВА

Мова моя рідна, як весна погідна,

Талими снігами розливає гами.

Паводком бурхливим просить в неба зливи.

Росами спадає в бурштиновім краю.

Мова - стигле літо в барвах диво-квітів,

В літеплі медовім  зорі кольорові,

В житнім перевеслі - акорди воскреслі…

Розливають чари із вітром у парі.

Мова - осінь щедра, в лісі буйні кедри,

В смерековій хаті - рушники хрещаті,

Материна пісня у годину пізню.

Пташині октави падають у трави.

В віхолі зимовій чую свою мову,

У церковних дзвонах чудернацькі тони,

В тріскучім морозі й щасті на порозі,

В різдвяному хорі вінчаються зорі.

У житті і смерті, в грізній круговерті

Нації основа - українська мова.

Тож її цінуйте, спів її почуйте,

Бережіть, вивчайте, знищити не дайте!

Хай живе і квітне мова заповітна:

У тихій розмові, в пісні колисковій,

У маминій ласці й бабусиній казці,

В плетиві доріг - сильний оберіг!

                                         20.02.2023